Останнім часом практично в будь-яких сферах економіки використовуються різноманітні синтетичні речовини, і особливо це часто зустрічається в сфері виробництва. У зв'язку з цим значно почастішали автомобільні перевезення небезпечних вантажів, адже це один з найбільш зручних варіантів транспортування цих речовин.

Що це таке?

Відповідно до чинних нормативних актів до небезпечних вантажів в обов'язковому порядку відносяться різні речовини, які в разі транспортування, а також в процесі завантаження / розвантаження можуть спровокувати виникнення надзвичайної ситуації на зразок вибуху або пожежі, що може привернути до значного пошкодження будівель, споруд, пристроїв, складів, а також самому транспортному засобу і оточуючим живим істотам.

Основною правовою документ, відповідно до якого регламентується транспортування таких речовин, є Європейська угода, в якому вкрай детально перераховано, як повинні транспортуватися ті чи інші небезпечні вантажі. Правила, зазначені в цьому документі, обов'язково повинні дотримуватися при перевезенні будь-яких подібних товарів, а сам звід скорочено названий ДОПНВ.

Відповідно до ДОПНВ регламентуються різні міжнародні перевезення, а працюють вони в тих країнах, які його підписали, при перетині хоча б двох з них. У переважній більшості випадків національні нормативні акти практично повністю відповідають цьому склепіння, але в них, звичайно ж, можуть бути і деякі особливості. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в ДОПНВ розроблялися для того, щоб максимально підвищити ступінь безпеки на дорогах в процесі проведення подібних транспортувань, а також з метою спрощення всіляких номенклатурних процедур. Для того щоб досягти цих цілей, в документі присутній єдина класифікація, а також об'єднана система вимог, які застосовуються під час перевезення.

У нашій країні, крім зазначеного зводу вимог, існує також ряд інших нормативних актів, які передбачають необхідність спеціального навчання водіїв, а також перераховують різні вимоги, що пред'являються до подібних перевезень.

Небезпечний вантаж класифікується таким безпосередньо самим вантажовідправником. Для цього компанія звертається до компетентних органів. Наприклад, відповідно до діючого Положення про основи, класифікацією, а також віднесенням переважної більшості небезпечних вантажів займається Федеральне відомство з випробувань і досліджень матеріалів.

Залежно від типу небезпеки, а також різних біологічних, хімічних і фізичних властивостей небезпечний вантаж може належати до одного з дев'яти класів, в які входять:

  • легкозаймисті рідини;
  • гази;
  • речовини, які виділяють легкозаймисті гази в разі прямого контакту з водою;
  • вибухові вироби і речовини;
  • речовини, що мають здатність до самозаймання;
  • речовини з підвищеною токсичністю;
  • десенсибілізовані речовини, що мають підвищену вибухонебезпечність;
  • органічні пероксиди;
  • інфекційні речовини;
  • окислюють речовини;
  • корозійні;
  • радіоактивні матеріали;
  • інші небезпечні вироби і речовини.

Кожен небезпечний вантаж з вищеназваних відноситься до певного класу або підкласу, при цьому варто відзначити, що порядковий номер класу не має ніякого відношення до ступеня небезпеки. Класи небезпеки встановлюються чинним законодавством та обов'язково мають бути вказані в супровідній документації.

Якщо ж певний небезпечний вантаж відноситься більш ніж до одного типу, в посиланнях найзначніший відзначається як «основна небезпека», в той час як всі інші вказуються з позначкою «додаткова небезпека».

Для того щоб вказати на певні небезпечні властивості, на упаковку встановлюється певний знак. Небезпечний вантаж маркується за спеціальною системою, заснованої на зазначеній вище класифікації і розробленої для:

  • легкого розпізнавання небезпечних вантажів на відстані за рахунок загального виду наявних знаків небезпеки (за кольором, формою і символу)
  • забезпечення першого корисного вказівки в процесі проведення навантаження і розвантаження.

класифікаційний код

Для того щоб вказати на певні небезпечні властивості, а також вказати фізичні і хімічні властивості, що не передає встановлений на упаковку знак, небезпечний вантаж в обов'язковому порядку має власний класифікаційний код, що складається з букви або букв, що позначають певну групу небезпечних властивостей, а також може доповнюватися цифрою, що вказує на хімічні або фізичні властивості вантажу або ж його приналежність до тієї чи іншої групи.

Для небезпечних речовин, що належать до першого класу, класифікаційний код включає в себе номер підкласу і букви окремої групи сумісності. Для другого класу він передбачає цифру, яка вказує певний агрегатний стан, тип деякого речовини і кілька букв, які позначають їх групу небезпечних властивостей.

При цьому класифікація небезпечних вантажів не передбачає відповідний код для сьомого класу.

ідентифікація

Всі такі вантажі обов'язково повинні мати належні найменування та певні номери ООН. Крім цього, найменування і номери присвоюються деяким небезпечним виробам і речовини відповідно до системи класифікації ООН.

Так як в переважній більшості випадків вимоги застосовуються до певної позиції переліку, перед тим, як почати перевозити небезпечний вантаж, його потрібно в обов'язковому порядку ідентифікувати. Внаслідок такої ідентифікації легко визначаються наступні елементи інформації:

  • номер ООН;
  • відповідне відвантажувальне найменування;
  • класифікація небезпечних вантажів, а також можливі види додаткової небезпеки;
  • група упаковки;
  • номера зразків знаків;
  • певний класифікаційний код.

Після того як визначаються всі зазначені вище елементи інформації, перед тим, як буде здійснюватися перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом, потрібно відзначити відповідні вимоги.

Ідентифікація по номеру ООН

Даний номер визначає чотиризначний ідентифікаційний номер певного виробу або речовини, який ґрунтується на Типових правилах Організації Об'єднаних Націй.

Така ідентифікація по номеру здійснюється відповідно до Переліку небезпечних вантажів, який вказаний в таблиці А ДОПНВ, в розділі № 3.2. Даний перелік включає в себе всі небезпечні вантажі, причому всі вони вказані в порядку зазначених номерів. Якщо ж номер того чи іншого речовини відсутня у цьому переліку, то це говорить про те, що ідентифікація даного вантажу була здійснена неправильно.

Для тих вантажів, які не вказуються конкретно за своїм найменуванням в переліку, номер ООН повинен визначатися після визначення класу, а також всіх видів додаткової небезпеки та групи упаковки. При цьому варто відзначити, що далеко не завжди єдиного номера ООН досить для того, щоб провести ідентифікацію якогось небезпечного вантажу. Зокрема, до таких ситуацій відноситься:

  • ідентифікація аерозолів, яка додатково потребує також знання класифікаційного коду або номера знакових зразків
  • ідентифікація фарби, яка передбачає знання групи упаковки.

Ідентифікація по найменуванню

Якщо за певним вантажу не відомий номер ООН, то в такому випадку правила перевезення небезпечних вантажів передбачають ідентифікацію по найменуванню, яка проводиться відповідно до таблиці В: «Покажчик виробів і речовин ДОПНВ».

У процесі такої ідентифікації важливо враховувати, що в більшості випадків у хімічних речовин є кілька назв:

  • основне, яке може бути технічними або біологічним;
  • різні синоніми;
  • комерційне найменування.

Наприклад, у вуглецю діоксиду є кілька синонімів, таких як вуглекислота або вуглекислий газ. Для того щоб уникнути проблем, які пов'язані із застосуванням різними суб'єктами перевезення, а також всілякими компетентними органами різних найменувань одного вантажу, в процесі перевезення використовується відповідний транспортний найменування. Правила перевезення небезпечних вантажів передбачають визначення належного вантажного найменування відповідно до вимог, встановлених в розділі 3.1.2.

Облік групи упаковки

Нерідко трапляється так, що для різних небезпечних вантажів, які відносяться до певного номера ООН і при цьому мають однакове найменування, можуть використовуватися різні вимоги, якщо проводиться перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Це відбувається з тієї причини, що подібні вантажі можуть мати різну ступінь небезпеки. Наприклад, масляні, а також нітро і деякі інші фарби відносяться до номера «ООН 1263 ФАРБА», але вимоги до транспортування масляних і нітрофарб будуть абсолютно різними.

Якщо перевезення небезпечних вантажів ведеться по відношенню до речовин або виробам, які можуть ставитися до певного номера ООН, для якого в переліку передбачається кілька позицій з абсолютно однаковим найменуванням, то в процесі ідентифікації потрібно буде враховувати групу упаковки, зазначену в стовпці 4 таблиці А глави 3.2 ДОПНВ. Критерії для визначення тієї чи іншої групи упаковки наводяться в цьому ж розділі.

Облік класифікаційного коду

На практиці нерідко зустрічаються такі ситуації, коли правила перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом передбачають обов'язкове врахування номера зразків знаків в процесі визначення умов транспортування.

Таким чином, будь-які типи аерозолів відносяться до номера «ООН 1950 аерозолі», а потім вже в залежності від унікальних властивостей поділяються на 12 інших груп, для кожної з яких передбачені вже свої вимоги до автомобільної транспортуванні. У даній ситуації в процесі того, як будуть визначатися правила перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом, повинні враховуватися номери зразків знаків небезпеки, а також їх індивідуальний класифікаційний код. Сам же код повинен враховуватися в обов'язковому порядку при транспортуванні наступних типів вантажів:

  • вибухові вироби і речовини першого класу;
  • вироби з вмістом газів;
  • хімічні речовини, які можуть транспортуватися в рідкому або твердому стані.

Відповідні номери зразків знаків небезпеки визначаються в п'ятій колонці Переліку небезпечних вантажів, а значення і опису окремих номерів наводяться в підрозділі 5.2.2.2 ДОПНВ.

Основні вимоги

Перед транспортуванням на упаковки або контейнери наноситься відповідне маркування, причому це є безпосереднім обов'язком відправника. Маркування повинна виконуватися в повній відповідності до стандартів, і при цьому бути розбірливою і довговічною, щоб при необхідності по ній можна було визначити, які небезпечні вантажі перевозяться цим транспортним засобом. Окрему увагу слід приділити тому, що маркування вантажів 1, 2 і 7 класів небезпеки передбачає обов'язкове зазначення вантажного найменування.

На даний момент передбачена ціла система того, яким чином здійснюється інформування про небезпеку тих чи інших вантажів, яка включає в себе:

  • аварійну картку, яку виробник вантажу повинен заповнювати згідно з уніфікованим зразком, що включає в себе перелік всіх потрібних заходів, спрямованих на ліквідацію можливих наслідків у разі виникнення дорожньо-транспортної пригоди
  • спеціальні інформаційні таблички, що закріплюються в задній і передній частині пересувного складу;
  • інформаційну картку, в якій присутній розшифровка різних кодів заходів, зазначених в інформаційній табличці (карта повинна знаходитися в тих органах, які відповідають за ліквідацію аварійних наслідків).

Вимоги до транспорту

Також і автомобілі, якими проводиться транспортування, повинні в обов'язковому порядку відповідати цілій низці вимог. Зокрема, це стосується обов'язкової наявності хоча б одного упори, який буде відповідати габаритам і масі транспортного засобу. Також автомобіль повинен мати як мінімум два попереджувальних знака з підсвічуванням і незалежної опорою, а крім цього, у екіпажа повинна бути спеціальна форма яскравого кольору і кишенькові ліхтарі.

Особливі вимоги пред'являються до того, в якому технічному стані повинен знаходитися автомобіль. Зокрема, у нього повинна бути зносостійка гальмівна система з аварійним аналогом, а якщо мова йде про транспортному засобі з масою понад 16 тонн, то тут вже обов'язково передбачається використання антиблокувальної системи гальм. Важливою є також захист всіх присутніх електричних ланцюгів спеціальними обмежувачами, запобіжниками та вимикачами, а крім цього, особлива увага приділяється обладнанню ТЗ спеціальним пристосуванням, що дозволяє прямо з кабіни водія відключати акумуляторну батарею.

Автопоїзд, який перевозить небезпечні вантажі, в свою чергу, може включати в себе тільки один причіп. Якщо ж транспортування небезпечних вантажів здійснюється цистернами, то в такому випадку транспортний засіб в обов'язковому порядку повинно бути обладнані спеціалізованим бампером, що забезпечує запобігання удару. Мінімально допустима відстань від крайньої точки цистерни для закріплення бампера на автопоїзд становить 10 см.

Всі ці правила обов'язково потрібно враховувати в процесі транспортування, так як в противному випадку можна понести адміністративну або більш серйозну відповідальність.